Лікарські рослини

Також його називають: хлібне зерно, солодкий кмин, голубиний аніс.

Аніс звичайний – це дуже поширена ароматична однорічна лікарська рослина, висота якої інколи сягає 50 см. Належить до сімейства зонтичних. В дикій природі зустрічається лише в Греції. Ця рослина штучно вирощується в багатьох країнах світу та Україні зокрема. Для лікувальних цілей використовують надземну частину рослини, насіння (плоди) та коріння.

Стебла з недозрілими плодами заготовляють в період цвітіння. Їх зрізають та сушать в затіненому місці, розклавши тонкими шарами на стелажах. Також в тіні сушать і зібрані плоди анісу. Після збору плодів (насіння), восени, викопують коріння анісу, відділяючи їх від сухих стебел. Сухі корені та інші частини рослини зберігають в паперових або полотняних мішках в сухому приміщенні. Термін придатності сировини 3 роки.

Аніс звичайний в народному лікуванні використовують як знеболюючий, відхаркувальний, дезінфікуючий, жарознижуючий та потогінний засіб. Завдяки властивостям анісу покращується секреторна функція дихальних шляхів, кишково-шлунково тракту, стимулюється перистальтика кишечника. Продовжувати читання Аніс звичайний – використання, приготування та властивості

Алтея лікарська є одним з 12 видів алтеї, котрі відносяться до сімейства мальв. Вона росте в Азії, Європі та в північній Африці, причому 8 видів росилини поширені на території Росії та України.

З усіх відомих видів алтеї лікувальними властивостями характеризуються лише два види: алтея лікарська та алтея вірменська. Ця рослина, крім основної назви, має ще багато інших назв: слиз-трава, алтея аптечна, проскурняк, калачики, дика троянда, собача рожа та ін.

Росте алтея в найрізноманітніших місцях: на берегах річок, в болотах, у вологих чагарниках, на луках тощо. Професійні травники практикують вирощування алтеї у власному саду. Продовжувати читання Алтея лікарська – властивості та застосування

Інші назви – татарське зілля, аїр тростинний, татарська трава, ірний корінь.

Батьківщина аїру болотного – східні країни: Китай, Індія, Південна та Східна Азія. В нашу країну, якщо вірити легенді, його завезли татари за часів монголо-татарської навали. Згідно розповідям, татари возили з собою кореневища цієї рослини та використовували їх як загальнозміцнюючий та знезаражуючий засіб. Тому ця рослина й називається в нас татарським зіллям.

Зараз аїр болотний росте по території всієї Європи та на Британських островах, куди його завезли у свій час араби. Також татарське зілля поширене в Америці.

Ця рослина не здатна самозапилюватися в нашому кліматі, оскільки тут немає специфічних комах, котрі здатні його запилювати, рослина не дає плодів та розмножується лише вегетативним способом, тобто кореневищем. Продовжувати читання Аїр болотний (Лепеха) – приготування, вживання, властивості