Зозулинець мавпячий – хімічний склад та особливості застосування


трава зозулинець мавпячий Зозулинець мавпячий (Orchis simia) – це трав’яниста багаторічна лікарська трава, яка належить до родини орхідних або зозулинцевих. Коріння цієї рослини має сферичні або овальні бульби, довжина стебла від 20 до 45 см. Листя зозулинця мавпячого тупе, видовжено-ланцетне, звужене при основі. Квітки неправильні, двостатеві, мають характерний блідо-пурпуровий колір, розташовані у вигляді щільного яйцеподібного колосу. Приквітки зозулинця лускоподібної форми, значно коротші від зав’язі. Середня лопать губи має дволопатеву форму з довгими частками, які в свою чергу є лінійними або вузьколінійними з шилоподібним зубцем посередині. Бічні лопаті квітки лінійні, довжиною до 7,5 см. Плоди цієї трави коробочки, вона цвіте з квітня до червня.

Зозулинець мавпячий відноситься до рідкісних рослин і занесений в червону книгу України. Він іноді зустрічається в горах Криму, поблизу Феодосії в чагарниках, галявинах і схилах.

Зберігання і заготівля зозулинця мавпячого

Цю рослину категорично заборонено збирати там, де вона росте. Для приготування ліків застосовуються штучно вирощені бульби коріння, заготівля яких відбувається у період цвітіння. При цьому у якості сировини застосовуються тільки молоді бульби, а старі для використання непридатні. Сировину ретельно чистять від землі, миють, після чого на 5 хвилин опускають в окріп. Оброблену таким чином сировину сушать під наметами або в сушарці з температурою від 50 до 55 градусів. В результаті отримують лікувальну сировину, що має назву бульба салеп (Tubera Salep). Після обробки 10 кг свіжої сировини виходить близько 1 кг сушених бульб. Для зберігання використовують сухі приміщення з хорошим провітрюванням. В аптеках зозулинець мавпячий не продається, термін зберігання сушеної сировини складає 5 років.

Хімічний склад бульб цієї рослини досить багатий і різноманітний. Відомо, що в бульбокоренях міститься близько 27 % крохмалю, до 50 % слизу, а також сахароза, пентозани, декстрин і ряд інших органічних сполук.

Фармакологічні властивості та використання зозулинця мавпячого

Зозулинець мавпячий, як і зозулинець обпалений, має протизапальні, обволікаючі, та загальнозміцнюючі властивості. Ця рослина забезпечує захист від всмоктування токсичних речовин в кишечнику і шлунку. У якості протизапального та обволікаючого засобу бульби рослини вживають при лікуванні хронічних захворювань дихальних шляхів та шлунково-кишкового тракту. Застосування зозулинця мавпячого є досить ефективним при виразковій хворобі, коліті, бронхіті та гастроентериті.

При отруєннях чудово допомагає слиз зозулинця мавпячого, який запобігає всмоктуванню отруйних речовин. Його можна застосовувати як перорально, так і в формі клізм. Не менш відчутний ефект отримують і при лікуванні загального виснаження організму, яке може бути спричинене втратою крові, розумовою або фізичною перевтомою. Було встановлено, що зозулинець мавпячий здатен допомагати також при імпотенції та туберкульозі.

Настій трави зозулинця мавпячого в народній медицині застосовується як потогінний, сечогінний та гіпотензивний засіб, а насіння цієї трави використовують для лікування епілепсії.

Для приготування слизу необхідно залити 2 г порошку зозулинця склянкою окропу, настояти протягом 15 хвилин, процідити і вживати по столовій ложці тричі на добу. Для зберігання готового слизу його слід поставити в холодильник.

Коментарі закрито.