Ясен білоцвітний – фармакологічні властивості та хімічний склад


ясен білоцвітний опис рослини Ясен білоцвітний (Fraximis ornus, ясен манний) – це листопадне дерево висотою від 7 до 15 метрів, що відноситься до родини маслинових. У нього на стовбурі сіра кора, а на молодих гілках кора може мати оливково-коричневий або оливковий колір. Листя ясена білоцвітного непарно-перисте, супротивне. Листки мають довжину до 20 – 25 см, яйцеподібно-видовжену або яйцеподібну форму, за будовою вони ланцетні або еліптичні з заокругленими або коротко загостреними верхівками. Краї листків рубчасто-зубчаті або зубчаті, сидячі або з черешками. Квіти цього дерева дводомні, одностатеві або різнорідні (чоловічі та двостатеві), мають подвійну оцвітину, розміщені у прямостоячих гронах, що стають повислими тільки у період відцвітання. Пелюстки квітів, яких може бути 4 або 2, гострі, лінійні, блідо-жовтого відтінку, біля основи частково зрощені між собою. Плоди цієї рослини ланцетні або лінійні крилатки. Дерево цвіте з квітня по травень.

Ясен білоцвітний зустрічається у дикій природі Південної Європи і Малої Азії. На півдні України це дерево вирощують як декоративну рослину.

Заготівля та хімічний склад ясена білоцвітного

Для потреб медицини застосовується кора (Cortex Orni) і манна (Manna cannulata) – речовина, що представляє собою сік з надрізів на дереві, який засох на повітрі. Кору цього дерева заготовляють весною, знімаючи її з молодих гілок. Як це відбувається – читайте статтю про дуб звичайний. Сушеної кори отримують 30 %. Заготівля манни відбувається з липня по вересень, в сонячну суху погоду. При цьому кору ясена білоцвітного прорізають аж до деревини, а в утворені розрізи запихають тоненькі прутики. Сік біля цих прутиків застигає та легко відокремлюється. Підготовану до зберігання сировину тримають у щільно закупореній тарі (банках). Особливо важливо забезпечити герметичну тару для зберігання манни. В ряді країн ця рослина офіційно належить до лікарських, а в Україні вона використовується лише у народній медицині.

Хімічний склад ясена білоцвітного своєрідний та специфічний. У корі дерева є кумаринові сполуки фраксин, фраксинол, ескулін, ескулетин, а також дубильні речовини, гіркота фраксинін, флавоновий глікозид кверцитрин, смоли, манніт, гуми та інші органічні сполуки. Манна містить від 40 до 80 % манніту, глюкози, фруктози, фраксину, смол, лимонної кислоти і слизистих речовин.

Лікувальні властивості та рецепти з ясена білоцвітного

Настій кори ясена білоцвітного відомий своїми в’яжучими властивостями і застосовується в народній медицині при дизентерії та проносі. У якості зовнішнього засобу з нього роблять компреси від варикозу.

Манна цього дерева відома у медицині як легкий але ефективний проносний засіб, який досить часто використовується у секторі дитячої медицини, оскільки речовина має приємний смак та не спричиняє побічних реакцій. Послаблюючі властивості цієї речовини зумовлюються наявністю манніту – речовини, що є осмотичним діуретином. Манніт підвищує осмотичний показник вмісту тонкого кишечника, що перешкоджає всмоктуванню рідини. При цьому, у зв’язку із збільшенням вмісту, підвищується інтенсивність перистальтики товстого кишечника.

Внутрішньо вживають настій з 2 – 3 столових ложок кори ясена і двох склянок окропу. Ліки відстоюють, періодично перемішуючи, аж до повного охолодження. Потім проціджують та п’ють по четверті склянки тричі на добу. Малим дітям манну призначають дозами по 5 – 10 грам, а дорослим дозу збільшують до 20 – 30 грам за один прийом.

Зовнішньо настій кори ясена білоцвітного застосовують для приготування компресів.

Коментарі закрито.