Волошка синя – властивості та лікування


опис волошки синьої Волошка синя (Centaurea cyanus) – це дворічна або однорічна трав’яниста лікарська рослина, що відноситься до родини складноцвітих (айстрових). У неї прямостояче, від середини розгалужене, павутинисте стебло висотою від 25 до 50 см. Середні і нижні листики на стеблі ліроподібно-розсічені, оберненоланцетні, видовжені, дрібнозубчасті та цілокраї. Верхні листки в основному лінійні. Квіти волошки синьої утворюють одиничні кошики на кінцях гілок і стебел. Крайні квіти лійкоподібні, збільшені, неплідні, блакитного, синього, рожевого або білого кольору, а серединні квіти двостатеві, фіолетові. Плоди цієї трави сім’янки, вона цвіте в червні та липні.

Волошка синя росте всюди по території України. Зустріти цю квітку можна серед посівів ярих та озимих культур, або на забур’янених трав’янистих галявинах.

Заготівля та хімічний склад волошки синьої

Для виготовлені ліків застосовують тільки крайові квітки (Flores суапі), які заготовляють під час інтенсивного цвітіння. Зібрані квіти швидко сушать щоб пелюстки не встигли втратити свій колір, бо в іншому випадку сировина втрачає цілющі властивості і стає непридатною для приготування ліків. Сушіння відбувається на горищах або в кімнатах при постійній вентиляції, або у спеціальних сушарках при температурі близько 45 градусів. Готової сушеної сировини виходить 20% від ваги зібраної трави. Термін придатності сушеної волошки синьої складає 1 рік. Купити цю рослину можна в аптеці, оскільки вона належить до розряду традиційних лікарських трав.

Хімічний склад волошки синьої, як і волошки лучної, дуже багатий. У квітах міститься глікозид ціанарин, аскорбінова кислота, каротин, антоціани пеларгонін і ціанідин, цикорин, центаурин, кверцетин і рутин, космозіїн, лютеолін, кемпферол, апіїн, астрагалін, сапоніни, алкалоїди, барвник ціанін, мінеральні, пектинові та смолисті речовини.

Застосування волошки синьої в медицині

Відвари і настої волошки синьої мають протизапальну, сечогінну, дезинфікуючу та жовчогінну дію, вони здатні покращувати травлення. Також ліки з цієї рослини є ефективними при захворюванні сечовивідних шляхів і нирок (уретриті, циститі, нирковокам’яній хворобі, нефрозі, пієліті), жовчовивідних шляхів і печінки, кон’юнктивіті, гемералопії та блефариті. Настій з квітів волошки синьої також відомий як жарознижувальний засіб, що допомагає від застуди.

В нетрадиційній народній медицині волошка синя відома як хороший засіб від набряків та жовтяниці. Лосьйони і настої з кошиків цієї трави інколи застосовують в косметичній промисловості і дерматології. Примочки з відвару волошки синьої використовують при екземі, фурункульозі, трофічних виразках і облисінні. Миття голови таким настоєм стимулює ріст волосся та лікує від лупи. Також відваром волошки промивають обличчя при значній жирності шкіри.

Внутрішньо вживають настій з 1 столової ложки пелюсток і склянки окропу. Його п’ють у теплому стані по столовій ложці 3 рази на добу. Зовнішньо також застосовують цей настій, який є помічним у вигляді примочок при різноманітних очних захворюваннях.

Настій з подрібнених кошиків цієї лікарської трави готують з 1 столової ложки подрібнених кошиків та пів літри суміші оцту з окропом, взятих у рівних частинах. Час настоювання складає 30 хвилин, після чого настій охолоджують і миють ним голову для стимуляції росту волосся, або щоб позбавитись лупи. Курс такого лікування складає 2-3 тижні.

Для приготування лосьйону з волошки синьої необхідно 50 грам свіжих кошиків залити двома склянками окропу і настояти 1 годину. Використовують такий лосьйон для протирання шкіри обличчя при високій жирності (Hypersteatosis cutis).

Відомо також, що з волошки синьої у давнину виготовляли синій барвник для тканин. При вживанні ліків з цієї рослини слід строго дотримуватись дозування, оскільки вона містить певну кількість токсичних речовин.

Коментарі закрито.