Вільха клейка – цілющі властивості та застосування в медицині


вільха клейка речовини Вільха клейка (Alnus glutinosa, вільха чорна) – це однодомна лікарська рослина, яка належить до родини березових і має циліндричну або яйцеподібну крону. Висота цього дерева може сягати до 20 метрів. Молоді пагони вільхи клейкої голі, тригранні, клейкі, червонувато-бурого відтінку. У бруньок клейкі ніжки. Листя цього дерева голе, яйцеподібної або округлої форми, з виїмчастою або округленою верхівкою та клиноподібною широкою основою. Молоді листки дуже клейкі. Тичинкові сережки вільхи обвислі, мають видовжено-циліндричну форму, розміщені по 3-5 в одному суцвітті. Маточкові сережки яйцеподібні, мають довгі ніжки. Плоди цієї лікарської рослини однонасінні горішки, які дозрівають у вересні та довгі, а цвіте вільха клейка у квітні.

Вільха клейка поширена всюди на території України, як і вільха сіра. Це дерево часто можна зустріти на берегах річок, біля джерел та водоймищ, у вологих лісах і на болотах.

Хімічний склад та заготівля вільхи клейкої

В лікувальних цілях використовуються шишечки (Fructus Alni), свіже листя і молода кора вільхи клейкої. Найціннішою сировиною цього дерева є шишечки, які заготовляють осінню та зимою. Зібрані шишечки сушать на горищах або під наметами при температурі не більше 60 градусів. Готової сушеної сировини отримують біля 40 % від ваги свіжих шишечок. Термін зберігання цієї лікарської сировини 4 роки. Шишечки вільхи клейкої можна придбати в аптеці.

Для приготування ліків в народній медицині застосовують також листя (Folia Alni) і кору з молодих гілок (Cortex Alni). При цьому листя використовується у свіжому вигляді. Кору вільхи клейкої заготовляють весною, а термін зберігання сушеної кори, як і шишечок, становить 4 роки.

Хімічний склад шишечок вільхи клейкої досить своєрідний. Вони містять близько 2,5 % таніну, флавоноїди, вільну галову кислоту і дубильні речовини. У листі цього дерева є органічні кислоти, гіперозид і кверцитрин, а до складу кори крім дубильних речовин входять тритерпеноїди.

Фармакологічні властивості і застосування вільхи клейкої

Супліддя цього дерева мають протизапальні, в’яжучі, дезинфікуючі, кровоспинні та десенсибілізуючі властивості. У традиційній медицині настій з суплідь вільхи клейкої застосовують для лікування таких шлунково-кишкових захворювань, як ентероколіти, хронічні коліти, ентерити, ревматичний поліартрит, диспепсія, виразка дванадцятипалої кишки та шлунка, дизентерія і простудні захворювання.

В гінекології настій з суплідь і кори вільхи клейкої призначають від фіброміоми матки з геморагічним синдромом, маткових кровотеч різноманітного походження, запальних захворювань статевих органів.

В народній медицині для приготування ліків використовується кора і листя вільхи клейкої. Для внутрішнього вживання застосовують відвар листя цієї рослини, який п’ють у якості потогінного засобу при лікуванні простудних захворювань, а також від поліартриту, малярії та подагри.

Зовнішньо застосовують настій свіжого листя або кори, який застосовують як засіб для примочок та полоскань при лікуванні виразок, ран і запалень горла. Також, щоб зняти втому в ногах, з відвару листя вільхи клейкої готують ванночки.

Щоб приготувати настій з вільхи клейкої для внутрішнього вживання потрібно взяти 1 частину суплідь та 5 частин горілки. Вживають ці ліки по 20-25 крапель тричі на добу. Можна таку готову настойку придбати і в аптеці.

Сухий екстракт з суплідь вільхи клейкої (Extractum fructuum Alni) вживають 3-5 разів на добу по 0,5 грама. Відвар кори з 15 грам сировини та склянки окропу п’ють по столовій ложці тричі на добу, а настій з 10 грам суплідь та склянки окропу вживають по півсклянки два рази на добу.

Коментарі закрито.