Лікарські рослини вчора, сьогодні і завтра


У свідомості дуже багатьох сучасних людей лікарські рослини (лікарські трави) представляють собою щось надзвичайно застаріле, пережиток глибокої старовини. Наше століття електроніки та автоматики, напівпровідників та полімерів є погано сумісним з пучками сушених трав, від яких людство в минулому зі сліпою вірою чекало чудових зцілень. Успіхи синтетичної хімії, можливість створювати десятки або й сотні тисяч нових, ніколи до цього не існували в природі органічних сполук вселяли віру у всемогутність хімічного синтезу. Виникла упевненість в швидкому отриманні нових ліків, які позбавлять від усіляких хвороб.

Лікарські рослини історіяТака точка зору популярна в даний час, але особливо широко вона була поширена 4-5 десятиліть тому. Дещо несподіваним чином ця віра у всемогутність хімії була розхитана відкриттям в 40-х роках цілого ряду нового класу речовин, видобутих з тих же рослин. Мова йде про так звані антибіотики – лікарських препаратах, отримані з грибів та деяких споріднених їм організмів. Антибіотики зіграли таку велику роль в лікуванні деяких інфекційних захворювань, що можна говорити про еру антибіотиків у медицині. І це, ймовірно, не перебільшення. Особливо бурхливий успіх випав на долю пеніциліну.

Застосування лікарських рослин в медицині

Нові шляхи в області пошуків лікарських препаратів серед грибів і близьких до них організмів – актиноміцетів – дали і продовжують давати багато нових та досить ефективних антибактеріальних засобів. Ці успіхи в області рослинних препаратів (а антибіотики – це все ж рослинні препарати) знову змусили багатьох з надією звернутися до старовинного, але все ще далеко не вичерпаного арсеналу ліків – до світу рослин.

Втім, мікроорганізми – це завзятий та небезпечний ворог. Чинячи опір новому арсеналу засобів проти них, вони пристосовуються, створюючи все нові та нові форми, стійкі (резистентні) до найбільш поширених антибіотиків, змушуючи лікарів та мікробіологів шукати нові, ще незвичні препарати. Крім того, деякі антибіотики дають небажані побічні ефекти.

Досягнення лікарської фітохімії аж ніяк не заперечують величезних можливостей хімії синтезу. Але настільки ж помилково думати, що світ рослин уже себе вичерпав. Трохи нижче, у висновку цієї статті, будуть викладені деякі загальні положення для порівняння ролі природних та штучних органічних сполук в терапевтичній практиці. А зараз розглянемо, яка ж роль лікарських рослин в медицині сьогоднішнього дня.

Виготовлення препаратів з лікарських трав

Найважливіші лікарські засоби, що використовуються медичними працівниками будь-якої країни та відпускаються в аптеках, перераховані і докладно охарактеризовані в спеціальних довідниках – фармакопеях. Кожні кілька років ці фармакопеї переглядають та перевидають. З числа лікарських засобів, допущених фармакопеєю в медичну практику нашої країни, 31% припадає на лікарські препарати з вищих рослин, близько 3% – на лікарські препарати з грибів і бактерій (антибіотики), біля 12% – на препарати тваринного походження (ендокринні препарати, вакцини та сироватки), 9% – на неорганічні сполуки, та приблизно 45% складають органічні препарати, отримані синтетичним шляхом.

Однак не всі лікарські рослини, які продаються в аптеках, описані в фармакопеї. У фармакопею включені найбільш важливі, часто вживані рослини, що входять до складу ліків. Крім них заготовляється ще багато інших рослин, дозволених для застосування Міністерством охорони здоров’я та допущених до продажу в аптеках. Крім того, відома значна кількість лікарських рослин, що не користуються увагою наукової медицини у зв’язку з їх недостатньою вивченістю, відносно малою ефективністю, або просто забутих з часом рослин. Забуті рослини, котрі були на початку XIX ст. в фармакопеях, поступово вийшли з ужитку, проте традиційно цінуються населенням. Досить часто такі забуті рослини після сучасної наукової перевірки знову включають в фармакопею.

Лікарські рослини не завжди служать джерелами другорядних препаратів на зразок малинового чаю або екстракту горобини. Як відомо, з усіх захворювань людини найбільшу смертність складають захворювання серцево-судинної системи. І от від цих найбільш важких захворювань лікують в основному рослинами; близько 80% всіх ліків при хворобах серця становлять препарати з рослин.

Промислова заготівля лікарських рослин

Забезпечення аптечної мережі всієї країни лікарськими рослинами – складне завдання, котрим займається ціла низка спеціалізованих організацій, завданням яких є культура та заготівля дикоростучих лікарських рослин, котрі ростуть в різних природних зонах нашої країни. Частину лікарських рослин отримують з полів спеціальних підприємств, котрі їх культивують спеціалізовано та збирають за допомогою механізованим способом. Однак близько 70% всієї маси заготовлюваної сировини отримують методом збору дикорослих рослин.

Всі ці рослини, що належать приблизно до 200 різних видів, сортуються на приймальних пунктах, де їх очищають від домішок, що випадково потрапили в сировину під час збору, та випробовують на вміст діючих речовин. Існують особливі правила збору лікарських рослин. Ці правила вимагають неухильного дотримання, так як порушення їх може призвести до псування значної кількості цінної сировини.

На всі лікарські рослини, дозволені Міністерством охорони здоров’я України до застосування, існують державні стандарти, технічні умови та фармакопейні статті, в яких вказані ознаки сировини, допустимі відхилення від норми, а також правила зберігання та пакування зібраних частин рослин, які іменуються «лікарською рослинною сировиною».

Лікарська рослинна сировина розфасовується в невеликі пакети, в котрих вона надходить в аптеки або надсилається на спеціальні підприємства, де з неї готують лікарські препарати. Під цією назвою сучасна фармацевтична наука розуміє будь-які ліки, приготовані не в аптеці, а на підприємствах фармацевтичної промисловості. Здебільшого на підприємствах з рослинної сировини витягають біологічно активні речовини (діючі речовини), тобто ті сполуки, які мають ту чи іншу корисну дію.

Частина заготовлюваних лікарських рослин йде на експорт. На цей вид сировини на зарубіжних ринках існує постійний попит.

Такими є основні шляхи використання лікарських рослин у сучасній охороні здоров’я. Зрозуміло, що ця робота вимагає величезної кількості людей. Крім численного контингенту збирачів лікарських рослин, робочих спеціалізованих підприємств, заготівельників, агрономів, інженерів, технологів, хіміків-аналітиків, лікарськими рослинами займається також велика кількість вчених.

Фармакологія – наука про лікарські рослини

Наука про лікарські рослини називається фармакогнозією. Цілий ряд науково-дослідних інститутів, кафедри фармакогнозії та ботаніки у всіх фармацевтичних інститутах спеціально займаються вивченням лікарських рослин, котре ведеться в різних напрямках. При цьому виявляють і наносять на карту місця розповсюдження лікарських рослин, їх запаси і ресурси, вивчають їх біологічні особливості, здатність до відновлення після збору (що особливо важливо, так як непомірна заготівля деяких лікарських рослин загрожує привести до їх повного зникнення). За допомогою точного хімічного аналізу визначають склад та кількість в рослинах тих чи інших речовин, що мають цілющі властивості. Детально вивчають зовнішню форму і особливо мікроскопічну будову лікарських рослин, так як надзвичайно важливо вміти відрізняти лікарські рослини від схожих рослин, які не мають лікувальної дії. Якщо це завдання досить просте при аналізі цілих рослин, то воно значно ускладнюється, якщо доводиться аналізувати рослинну сировину у вигляді порошку або після значного подрібнення. У цих випадках тільки за допомогою мікроскопа можна встановити чи це лікарська рослина, чи домішка, яка потрапила випадково.

Особливий розділ фармакогнозії вивчає способи штучного вирощування лікарських рослин. Більшість лікарських рослин дуже капризні і потребують затратити багато зусиль для того, щоб змусити їх нормально рости і давати повноцінний урожай.

Фармакогнозією займаються фармацевти, котрі спеціалізуються в галузі біології та хімії рослин. Фармакогнозія – наука дуже складна і вимагає від фахівців глибоких знань в області таких наук як хімія та ботаніка, а також окремих розділів медицини. Але у вивченні лікарських рослин не меншу роль відіграють і представники іншої науки – фармакології. Фармакологія – це наука про дію речовин, отриманих як з лікарських рослин, так і синтезованих в лабораторії з організм тварин та людини в першу чергу. Фармакологи за своєю кваліфікацією – лікарі.

Фармакогностичне вивчення нової лікарської рослини – це тільки перший етап при його впровадженні в медицину. Другий етап – фармакологічне дослідження, яке має виявити, чи не є отруйною дана рослина, а при наявності отруйних речовин також визначає, в яких дозах можна застосовувати цю рослину для лікування. Потім вже фармакологи з’ясовують фізіологічну дію лікарського препарату на ті чи інші функції організму лабораторних тварин (жаби, собаки, кішки, пацюки, морські свинки та ін.), зокрема, на серцеву діяльність, нервову систему, дихання, роботу травного тракту і т.п.

Після того як фармакологічне, хімічне та інші дослідження закінчені, а також встановлено основні властивості нового лікарського препарату та виявлено межі його токсичності, він надходить уже на клінічне випробування до лікарні. У клініці лікарі остаточно вирішують долю нових ліків. Здебільшого перевірку проводять не в одній лікарні, а в декількох. Всі отримані дані порівнюють з результатами лікування іншими традиційними препаратами. Після цього новий лікарський засіб затверджує Міністерство охорони здоров’я, а відповідне розпорядження про виготовлення препарату передається хіміко-фармацевтичним компаніям.

Таким є типовий шлях лікарської рослини від його місцеперебування до ліжка хворого. Дуже часто після того як відповідними дослідженнями фармакогностів та хіміків виявлені діючі речовини, котрі містяться в лікарській рослині, виникає питання про доцільність спроби приготувати діючу речовину в лабораторних умовах, або навіть покращити її дію. Можливою, слід додати або забрати з молекули кілька атомів, або ж причепити їх до молекули іншим способом, щоб отримати більш ефективний та діючий засіб, ніж речовина, котра синтезована у клітинах рослини. Ці думки, давно вже виникали у вчених, і саме розвитку цих міркувань зобов’язана своїм існуванням вся галузь дослідження синтетичних ліків, котра називається фармацевтичною хімією.

Лікарські рослини та їх хімічні замінники

Можна піти й набагато далі, спробувавши без рослини отримати ті речовини, які утворюються природнім шляхом у тілі рослини. Зрештою, можна спробувати створити й абсолютно нові речовини, котрих немає в живій природі, потім проаналізувати їх дію на організм тварин та почати ними лікувати людей. По такій схемі працює багато лабораторій світу. При цьому з’ясовується, яке саме поєднання атомів в складній молекулі органічної сполуки діє на той чи інший фізіологічний процес, виправляє його, затримує або прискорює.

Проте вже досить давно хіміки та фармакологи зіткнулись з цікавою та загадковою обставиною. Виявилося, що ефективність лікарського препарату не завжди зростає в міру його очищення. Наприклад, чиста аскорбінова кислота не може повністю замінити шипшину. З’ясувалося, що в плодах шипшини крім вітаміну С, хімічна назва якого свідчить про його протицинготні властивості, міститься також каротин, вітаміни групи В, К, Р, а також біля 20% цукру, дубильні речовини та лимонна кислота. Всі ці речовини в шипшині містяться у вельми вдалому співвідношенні.

У багатьох випадках речовини, які фармацевтичне виробництво отримує з лікарських рослин, сьогодні ще не можуть бути замінені речовинами, синтезованими в лабораторіях. Лікарські витяжки з рослин мають деякі принципові переваги перед тими речовинами, які створюються хіміками в лабораторіях. Перша перевага полягає в тому, що ці лікарські речовини утворюються в живій клітині. Якою б не була різниця між рослинами та тваринами, їх клітини мають дуже багато спільного. Це спільне полягає не лише в подібній будові, але й у подібності багатьох важливих біохімічних процесів, що відбуваються в клітинах живих організмів. Речовини, які утворюються в рослинній клітині, завжди в певній степені пристосовані до життєвих потреб цієї клітини, навіть якщо вони є отруйні для клітин інших організмів. І досягається ця пристосованість не тільки за рахунок надзвичайно точної атомної будови молекул тієї чи іншої речовини, але й завдяки присутності в клітині інших речовин, що підсилюють або послаблюють дію хімічних сполук, які використовуються лікувальних цілях. Ось чому різного роду фармакологічно-активні речовини, що знаходяться в живій рослинній клітині, навіть коли вони отруйні, не порушують систему хімічних реакцій живої клітини вищих тварин та людини, як це роблять речовини, отримані в хімічній колбі.

Ці особливості речовин, що утворюються в рослинах та використовуються в лікувальних цілях, пов’язані з ще однією обставиною, що є другою важливою перевагою рослинних лікарських препаратів. Справа в тому, що рослини і тварини – це не просто два типи розвитку життя на Землі. Розвиток та еволюція тварин тісно пов’язані з еволюцією рослин. Тварини не здатні самі будувати своє тіло з неорганічних речовин, як рослини, і тому повинні харчуватися органічної їжею – рослинами або іншими тваринами, котрі в свою чергу, харчуються рослинами. Отже, протягом мільйонів років тварини пристосовувалися до речовин рослин і будують з них своє тіло. Це безпосередній харчовий зв’язок між тваринами та рослинами, котрий є причиною подібності хімічного складу рослин, тварин та людини.

В даний час, незважаючи на значні успіхи в області вивчення різноманітних хімічних процесів, які відбуваються в живій клітині рослин і тварин, ще дуже багато чого в цих процесах залишається незрозумілим.

Важко уявити, якою буде фармацевтична хімія майбутнього, але сьогодні вона, як правило, працює ще дуже неекономно в порівнянні з живою природою. Якщо в живій клітині найскладніші та найбільш вражаючі процеси синтезу відбуваються при невисокій температурі, котра рідко перевищує 25-30 градусів, синтетичні процеси в лабораторії здійснюються за допомогою дуже складних апаратів, високої температури, тиску та значних затрат енергії. Недарма найвидатніші хіміки наших днів посилено закликають своїх колег «йти вчитися працювати у живої клітини». Більш того, не слід думати, що хімічний синтез проводиться так само, як в живій клітині, тобто що з простих неорганічних сполук води, двоокису вуглецю, мінеральних солей виходять складні органічні сполуки. У більшості випадків матеріалом для синтезу служать деревина, кам’яне вугілля та нафтопродукти, тобто продукти діяльності живої клітини, котрі отримані безпосередньо з рослин, які пролежали мільйони років в глибинах землі і відповідним чином видозмінилися.

Звичайно, всі ці переваги живої клітини в порівнянні з нашою технікою – тільки питання часу. І коли всі ці таємниці живої клітини будуть розгадані, коли відкриється можливість синтезувати будь-яку органічну речовину, тоді можна буде з повним успіхом, не боячись ніяких неприємних наслідків, готувати найрізноманітніші лікарські речовини. Але тут виникає ще одне питання, яке стосується доцільності з економічної точки зору отримання лікувальних речовин не з рослин, а з іншої сировини. На разі це питання залишається без відповіді.

Отже, лікарські рослини відіграють сьогодні значну роль в охороні здоров’я, їх питома вага в арсеналі лікарських засобів дуже велика. Збором, вирощуванням та переробкою лікарських рослин займається дуже багато людей, які входять в чисельні державні та комерційні організації. Разом з тим постійно ведуться наукові дослідження в галузі вивчення старих і відкриття нових лікарських рослин. Такі дослідження привели до ряду дуже важливих для людства відкриттів. Є всі підстави вважати, що в майбутньому роль лікарських рослин буде не зменшуватися, а навпаки зростатиме. І якими б не були яскравими успіхи хімічної галузі, лікувальні трави лісів та полів будуть завжди служити людству.

Коментарі закрито.