Кнік бенедиктинський – опис властивостей та хімічного складу


трава кнік бенедиктинський лікувальні властивості Кнік бенедиктинський (Cnicus benedictus, Carduus benedictus, хрестовий корінь) – це однорічна (іноді дворічна) трав’яниста волохата павутиниста лікарська трава, що належить до родини складноцвітих (айстрових). у неї колюче, пряме, залозисте, липке стебло довжиною від 25 до 50 см, на поверхні якого розташовані полеглі гілки. Листя кніку зубчато-лопатеве або перисте роздільне, сірувато-зеленого кольору, з колючими зубчиками. Листки біля коріння звужуються у крилатий черешок, а листки на стеблах – сидячі, чергові. Квіти цієї трави трубчаті, дрібні, жовтуватого відтінку, розташовані у вигляді кошичка на вершку стебла та кінчиках гілок. Квіти мають колючу обгортку з жовтих листочків. Плоди кніку сім’янки, він цвіте з червня до серпня.

Кнік бенедиктинський можна зустріти у дикій природі Середньої Азії та Кавказу. В нашій країні цю рослину вирощують штучно в парках і садах.

Заготівля та хімічний склад кніку бенедиктинського

Для приготування ліків застосовується трава (Herba Cnici benedicti, Herba Cardui benedicti). Збирають сировину в період цвітіння. При цьому заготовляють лише вершки стебел та нижні листки, що розташовані біля кореня. Потім сировину висушують в приміщенні або на відкритому повітрі в тіні. Температура повітря повинна бути не вище 45 градусів. Готової до зберігання сировини отримують 22 – 24 %. Для зберігання використовують сухі приміщення.

Хімічний склад кніку бенедиктинського досить цікавий і специфічний. Рослина містить ефірну олію, близько 0,2 % сесквітерпенового лактону кніцину, аскорбінову кислоту, дубильні речовини, гіркі сполуки, слиз, до 5 % смол, стерини та ін.

Фармакологічні властивості та використання кніку бенедиктинського

У традиційній медицині настій трави застосовується як препарат для покращення травлення та апетиту. Такий вплив рослини на організм людини зумовлений вмістом глікозиду кніцину, що в незначних дозах покращує чутливість смакових рецепторів, викликає посилене виділення травного соку та пригнічує ферментацію кишечника. При збільшенні дози цієї речовини може викликати пронос, блювання, печія і коліки.

В нетрадиційній медицині кнік застосовують для лікування запорів, подагри, атонії, жовтяниці, бронхіальної астми, катарів дихальної системи, а також для регулювання менструацій та стимуляції нервової системи.

Внутрішньо вживають настій зі столової ложки трави кніку і двох склянок окропу. Після настоювання протягом години ліки приймають три або чотири рази на добу по півсклянки перед вживанням їжі.

Щоб приготувати чай з цієї рослини, потрібно чайну ложку сировини залити склянкою окропу і настояти пару хвилин. Такого чаю можна випити по склянці зранку і ввечері на голодний шлунок як засіб для зміцнення організму після важкого захворювання.

Для покращення апетиту потрібно столову ложку суміші з 20 грамів трави кніку, 10 грамів полину гіркого і стільки ж золототисячника малого залити склянкою окропу і настояти 15 хвилин. Пити таку настойку слід за півгодини до приймання їжі по півсклянки.

Засіб від гепатиту з лікарських рослин можна приготувати наступним чином. Змішати у рівному співвідношенні кнік бенедиктинський, траву звіробою, бруньки берези бородавчастої, плоди барбарису звичайного, листя горіха волоського і деревій звичайний. Столову ложку суміші настояти протягом 10 хвилин на склянці окропу і випити настойку протягом доби, поділивши на 2 – 3 порції.

Лікувальні настойки та відвари з кніку бенедиктинського не рекомендується вживати при ниркових захворюваннях.

Коментарі закрито.