Гірчиця біла – способи застосування та властивості


гірчиця біла рецепти Гірчиця біла (Sinapis alba) – це трав’яниста шорстка волосиста однорічна лікарська рослина, яка належить до родини хрестоцвітих (капустяних). Вона має прямостояче стебло висотою 40 – 60 см, розгалужене вгорі. Листя перисто-розсічене, має черешки, надрізані зубчасті бічні краї з верхньою часткою більшого розміру, яка іноді зливається з бічними частками. Квіти гірчиці білої двостатеві, правильні, чотирипелюсткові, зібрані в китиці жовтого кольору. Плоди цієї рослини циліндричні лінійні стручки з шаблеподібними носиками, з дещо хвилястою горбкуватою поверхнею. Стручки розташовані під прямим кутом до стебла. Цвіте ця трава з червня по липень.

Гірчиця біла часто зустрічається серед бур’янів біля доріг, її можна знайти на городах і полях майже по всій території України. Цю лікарську рослину іноді культивують для виробництва олії.

Хімічний склад та заготівля гірчиці білої

Для приготування лікарських препаратів застосовують насіння гірчиці білої (Semina Sinapis), яке заготовляють після дозрівання середніх та нижніх стручків. В період дозрівання нижні листки рослини опадають і вона набуває жовтого відтінку. Скошені рослини висушують склавши в сніпки. При цьому слідкують, щоб сировина не пересушилась і з неї не висипалося насіння. Після висушування гірчицю білу, так само як гірчию сарептську або чорну, обмолочують та просівають крізь сита. Підготоване насіння зберігають в сухому приміщені при постійній вентиляції.

Хімічний склад гірчиці білої досить багатий. Насіння рослини містить значну кількість білків, жирної олії, слизу, а також гірчичну ефірну олію, глюкозу, глікозид синігрин (він під дією ферменту мирозину та води перетворюється на сульфат калію). Відомо, що гірчична ефірна олія має властивість значно подразнювати шкіру. Крім цього, до складу жирної олії входять гліцериди олеїнової, бегенової, ерукової, міристинової та лінолевої кислот.

Лікувальні властивості гірчиці білої

Насіння цієї лікарської рослини здатне збуджувати апетит і стимулювати виділення в людини шлункового соку. Також воно характеризується антисептичними і протизапальними властивостями, його застосовують у суміші шлункового чаю, який призначається лікарями для покращення функцій шлункового та кишкового тракту.

Насіння гірчиці білої часто застосовують від запорів, передозуванні опіуму (воно викликає блювоту і має проносну дію).

Зовнішнє застосування гірчичного порошку (компреси, ванни, гірчичники, натирання гірчичним спиртом) базується на властивості рослини викликати подразнення шкіри і таким чином стимулювати кровопостачання оброблених засобом ділянок шкіри. Як відомо, гірчичники є одним з ефективних засобів від простудних захворювань, плевритів, бронхітів та бронхопневмоній. Досить часто гірчичники накладають на відповідні ділянки тіла для зменшення болів при радикуліті та невралгії.

Щоб забезпечити рефлекторну дію на систему кровообігу (при загрозі інсульту, гіпертонічному кризі або стенокардії) передбачається прикладання гірчичників до потилиці, грудей, ділянки серця і литкових м’язів.

Чудовим лікувальним засобом вважається також гірчичний спирт, який застосовується для натирань від радикуліту, невриту, ревматизму та багатьох простудних захворювань.

Не менш відомі в народній медицині й гірчичні ванни, що можуть застосовуватись як загальний або місцевий засіб лікування. Ванни з гірчицею використовують при лікуванні простудних захворювань та з метою їх профілактики у випадку сильного переохолодження тіла людини протягом тривалого часу.

Коментарі закрито.