Гадючник в’язолистий – фармакологічні властивості та рецепти


гадючник в'язолистий лікарський Гадючник в’язолистий (Filipendula ulmaria, Spiraea ulmaria, спірея в’язолиста, таволга в’язолиста, борошень) – це багаторічна трав’яниста лікарська рослина, що відноситься до родини трояндових. У неї дерев’янисте повзуче кореневище та прямостояче, облиствлене, нерозгалужене стебло висотою 50-150 см. Листя гадючника в’язолистого переривчасто-перисте, бокові листки широкі, яйцеподібні, надрізано-пилчасті, знизу білоповстисті, розміщені по 2-5 пар. Квіти цієї трави двостатеві, дрібні, правильні, п’ятипелюсткові або шестипелюсткові, жовтувато-білого кольору, розміщені в густих волотистих суцвіттях. У цих квітів сильний запах, їх пелюстки мають довгі нігтики. Плоди гадючника в’язолистого листянки, цвіте він з червня по липень.

Гадючник в’язолистий поширений всюди по території України, однак у південних регіонах він зустрічається рідше. Найчастіше його можна знайти на берегах боліт і річок, на вологих луках і в заболочених лісах.

Заготівля та хімічний склад гадючника в’язолистого

Використовують для приготування ліків коріння і траву, яку заготовляють у період цвітіння цієї лікарської рослини. Коріння викопують у вересні та жовтні або ранньою весною. Добуте з грунту коріння миють в холодній воді, подрібнюють на куски довжиною 10-15 см і сушать, наклавши тонким шаром на горищах або під наметами. Термін придатності сушеної сировини складає 3 роки. До лікарських рослин гадючник відноситься неофіційно.

Хімічний склад гадючника в’язолистого досить цікавий. Трава має глікозиди спіреїн і гаультерин, аскорбінову і саліцилову кислоти, барвники і дубильні речовини. Крім цього, в корінні та надземній частині рослини міститься метилово-саліцилова ефірна олія.

Цілющі властивості та використання гадючника в’язолистого в медицині

Відомо, що в гадючника в’язолистого, як і в гадючника звичайного, є сечогінні, потогінні, анальгетичні, протизапальні та протиревматичні властивості. Внутрішньо цю лікувальну траву вживають у вигляді відварів і настоїв. Слід зазначити, що коріння за силою дії є більш ефективним ніж надземна частина рослини. Застосовують гадючник в’язолистий як засіб проти грипу, температури, для лікування ревматизму, подагри, болів у шлунку та кишечнику, а також як потогінний сечогінний засіб. Відомо, що відвари з гадючника допомагають при істеричних припадках, геморої, захворюваннях нирок і сечового міхура. Можна вживати цю траву як загальнозміцнюючий засіб від захворювань верхніх дихальних шляхів.

Досить ефективними вважаються ліки з гадючника в’язолистого при шкірних захворюваннях. Настій цієї рослини іноді застосовують задишці, головному болі, діареї, серцевих хворобах. Допоможе ця рослина від глистів і дизентерії.

Зовнішньо застосовують відвари, сік та мазі, які допомагають у лікуванні виразок, ран, фурункулів, укусів скажених тварин і змій. У якості профілактичного засобу цю лікарську рослину застосовують для приготування різних страв. Пагони, молоде листя і корені можна додавати до борщу, супу, готувати з них салати. З квітів гадючника і шипшини варять лікувальний чай.

Для приготування настою потрібно залити чайну ложку сушеної трави склянкою окропу, потім відцідити і пити протягом доби невеликими порціями.

Відвар з гадючника в’язолистого отримують, заваривши 5 грам сушеного коріння у склянці води. Пити ці ліки слід по 1 столовій ложці 3-5 разів на добу.

Взявши 4 столові ложки суміші квітів гадючника в’язолистого, трави остудника голого, листя мучниці звичайної, споришу звичайного, хвоща польового, лушпиння квасолі, кукурудзяних приймочок, березових бруньок, коріння бузини і пелюсток волошки синьої у рівних співвідношеннях, заливають у вечері 1 літром сирої води, зранку кип’ятять 10 хвилин, настоюють протягом години, відціджують і вживають 3-5 разів протягом дня при подагрі, поліартриті, запальних хворобах сечової системи, набряках.

Суміш з 6 столових ложок квітів гадючника в’язолистого, кропиви жалкої або кропиви дводомної, звіробою звичайного у рівному співвідношенні запарюють у термосі, потім відціджують і п’ють протягом доби 4-5 разів при шлункових захворюваннях.

Для зовнішнього застосування готують мазь з гадючника в’язолистого. Для її виготовлені потрібно взяти порошок з коріння рослини і вершкове масло та змішати у співвідношенні 1:5. Замість масла підійде також вазелін, з яким порошок змішується у співвідношенні 1:2. Мазі з гадючника допомагають ревматизмі і запальних дерматозах.

Можна зовнішньо застосовувати і відвар з коріння гадючника та гірчака зміїного, взявши рослини у рівних долях та заваривши 40 грам суміші у 2 літрах води. Використовують такі ліки для спринцювання, промивання гнійних ран, та у вигляді примочок від виразок і фурункулів.

Коментарі закрито.