Дягель лікарський – застосування в традиційній і народній медицині


рослина дягель лікарський Дягель лікарський (Angelica archangelica, Archangelica oiiicinalis, Archangelica norvegica, дудник лікарський) – трав’яниста дворічна лікарська рослина, яка належить до родини селерових (зонтичних). Вона має короткий циліндричний корінь товщиною до 5 см з багатьма вертикальними корінцями товщиною до 1 см і довжиною 20 – 30 см. Стебло дягелю лікарського розгалужене, порожнисте, товсте, довжиною від 1 до 2 метрів. Верхня частина стебла часто має червонявий відтінок. Листя цієї рослини чергове, містить здуті великі піхви. Листки при основі великі, довжиною до 80 см, трикутної форми, довгочерешкові, двічі або тричі перисто-розсічені, з яйцеподібними, великими дволопатевими або трилопатевими пилчастими листками. Листки на стеблах майже сидячі, більш дрібні за розміром і простіші за будовою. Квіти дудника лікарського двостатеві, дрібні, п’ятироздільні, зеленувато-білого або зеленуватого відтінку, розташовані у великих майже сферичних зонтичних суцвіттях діаметром 10 – 17 см. Суцвіття мають від 20 до 40 пухнастих променів, квіти не містять обгорток або мають багатолискові обгортки. Плоди цієї рослини двосім’янки, цвіте вона протягом всього літа, з червня по серпень.

Дягель лікарський зустрічається поблизу річок та озер, у вільшняках, на лісових луках Полісся, трохи рідше в Лісостепу і ще рідше в Степу, де ця рослина може рости тільки в долинах річок.

Заготівля та хімічний склад дягелю лікарського

З метою виготовлення лікарських препаратів використовують коріння рослини (Radix seu rhizoma Archangelicae). Заготівлю сировини проводять осінню, викопуючи коріння річних рослин після того, як листя вже зів’яло, або ранньою весною, викопуючи коріння дворічних рослин. Добуту із землі сировину очищають та полощуть в холодній воді, відділяючи залишки стебел. Потім коріння сушать в приміщеннях, на горищах абоб на відкритому повітрі при температурі від 30 до 35 градусів. Товсті частини коренів ріжуть перед сушінням поздовж. Сушеної сировини отримують близько 22 % від ваги свіжої. Термін зберігання сушеного коріння дягелю лікарського 2 роки. Сировину тримають у щільно закритих бляшанках або скляних банках. В аптеках ця сировина не продається.

Хімічний склад дягелю лікарського різноманітний і багатий на лікувальні речовини. В корінні рослини міститься близько 1 % ефірної олії, дубильні речовини, кумарини умбеліпренін, умбеліферон, ксантотоксин, остенол, остхол, імператорин, архангеліцин, ангеліцин, яблучна та ангелікова органічні кислоти, фітостерини та інші органічні речовини. Ефірна олія з дудника лікарського містить пінне, тимол, борнеол, феландрен і терпеноїди.

Фармакологічні властивості дягелю лікарського

Виготовлені з коріння дудника лікарського галенові препарати характеризуються сечогінними, протизапальними, спазмолітичними, заспокійливими і потогінними властивостями. Приготовані з коріння рослини засоби покращують секрецію панкреатичного і шлункового соку, збільшують виділення жовчі, пригнічують процеси бродіння, покращують моторику кишечника та посилюють у верхніх дихальних шляхах виділення слизу.

В традиційній медицині дягель лікарський застосовується як засіб для покращення апетиту. З нього виготовляють препарати для лікування функціональних розладів травної системи, порушення моторної функції шлунково-кишкового тракту і дискінезії жовчних шляхів. Ліки з дудника лікарського також використовуються для лікування гіпацидного гастриту, інфекційних неспецифічних колітів, дуоденіту, а також застосовуються як відхаркувальні засоби при бронхіті, пневмонії та ларингіті. Допомагає коріння дягелю і при вегетативному неврозі.

В нетрадиційній медицині ця рослина застосовується так само, як і дудник лісовий. Однак рекомендується застосовувати саме дягель лікарський, оскільки він має більш виразну терапевтичну дію. Відвари і настої з коріння дягелю лікарського готуються за такими ж рецептами, як і препарати з дудника лісового.

Коментарі закрито.