Борщівник сибірський (Heracleum sibiricum, щербач сибірський, борщеві лопуцьки) – це травяниста дворічна жорстковолосиста лікарська рослина, що належить до родини селерових (зонтичних). Вона має веретеноподібний, товстий, розгалужений, всередині білий і зовні жовтий корінь. У борщівника порожнисте, прямостояче, розгалужене, ребристе, оголене вгорі стебло висотою від 50 до 150 см. Листя борщівника тричірозсічене перисте або роздільне, має від 3 до 7 широких яйцеподібних сегментів. Нижні листки довгочерешкові, а верхні мають здуті піхви, майже сидячі. Квіти цієї рослини зібрані у складні зонтики і мають зелено-жовтий колір. Крайні пелюстки зонтиків не відрізняються від всіх інших. Плоди борщівника сибірського двосім'янки, а цвіте він з червня до серпня.
Борщівник сибірський росте всюди на території України, зокрема у листяних та змішаних лісах, на берегах річок, руках, вздовж доріг.
Заготівля та хімічний склад борщівника сибірського
Для приготування ліків застосовують листя (Folia Heraclei) та коріння (Radix Heraclei) рослини. Збір листя проводиться під час цвітіння. Сушать заготовану сировину у наметах або в кімнатах, що мають хорошу вентиляцію. Після сушки отримують 18% сировини по вазі. Коріння викопують навесні або восени. Його миють і січуть на кусочки довжиною 10 - 15 см. Після сушки коріння отримують близько 20% готової сировини, яку зберігають у паперовій упаковці в сухій кімнаті.
Щодо хімічного складу борщівника сибірського, всі частини цієї рослини мають ефірну олію, глютамін, кумарини, фурокумарини, аргінін, галатон та аробан. У свіжозібраному листі борщівника міститься 0,58% нікелю, 2,6% марганцю, 1,2% міді, 12,6% заліза, 2% титану, 2,7% бору. Рослина відноситься до категорії неофіційних лікарських трав.
Фармакологічні характеристики та властивості борщівника сибірського
Настій або відвар, приготований з коріння цієї рослини або з борщівника європейського використовують для зняття спазмів та покращення апетиту. Також ліки з борщівника радять вживати при порушеннях травної системи, проносах, катарі шлунка і кишечника, при дизентерії та епілепсії.
Зовнішньо відвар коріння борщівника застосовують для лікування корости, пухлин та різних шкірних захворювань. З розпареного листя виготовляють припарки для знеболення при ревматичних симптомах. Насіння рослини допомагає при істерії та спастичних болях.
З насіння борщівника сибірського добувають Н-октиловий спирт, який застосовується у парфумерній промисловості та для виготовлення препарату октиліну, який призначений для лікування трихомонадного кольпіту.
Молоде листя та стебла борщівника можна вживати в їжу. Воно годиться для приготування вітамінного салату, начинки для випічки, зеленого борщу та юшки. Щоб вживати листя рослини взимку, його квасять, солять або сушать.
Відвар для внутрішнього вживання готується з чайної ложки коренів і склянки окропу. Вживати ці ліки потрібно по столовій ложці тричі на добу. Настій готують з 5 чайних ложок сировини і 2 склянок холодної води. Суміш настоюють 8 годин і випивають протягом доби.
У профілактичних цілях рекомендують застосовувати вітамінні салати. Для цього відварене протягом 3 - 5 хвилин листя рослини подрібнюють, змішують з порізаною цибулею, додають порізану на кусочки варену картоплю, спеції та олію. На 100 грам листя борщівника потрібно взяти 50 грам цибулі, 100 грам картоплі, 15 - 20 грам олії, спеції та сіль за смаком.
Ось ще один спосіб приготування салату. Молоді стебла і черешки листків борщівника чистять від шкірки, дрібно січуть, додають січену цибулю і тертий хрін, потім перемішують, солять, заправляють сметаною і додають за смаком спеції. На 200 грам сировини потрібно близько 50 грам цибулі, 30 грам сметани, оцет і сіль.
