Барбарис звичайний – застосування та лікувальні властивості


рецепти з барбарису звичайного Барбарис звичайний (Berberis vulgaris) – це колючий гіллястий кущ, що належить до родини барбарисових. Відомо близько 500 різновидів барбарису, серед котрих є вічнозелені та листопадні рослини. Висота цих рослин може бути як меншою за 1 метр, так і близько 5 метрів. Більшість різновидів барбарису використовується в декоративних цілях у якості живоплотів. Декоративні кущі барбарису особливо ефективно виглядають восени, коли листя рослини набувають різнокольорових відтінків з яскраво-червоними ягодами.

На Україні найбільш розповсюдженими є три види барбарису: звичайний, Тунберга та барбарис оттавський.

Для лікування та в кулінарії застосовують зазвичай барбарис звичайний. Це колючий гіллястий чагарник висотою до кількох метрів, котрий росте в степовій та лісостеповій смугах на сухих галявинах та схилах, в долинах річок та на узліссях.

Заготівля та зберігання барбарису звичайного

Заготівля барбарису відбувається в травні та червні. Для приготування ліків використовують всі частини цієї лікарської рослини, хоча зазвичай для цього застосовують листя та плоди. Листя рослини заготовляють після цвітіння, а коріння – пізньою осінню. Ранньою весною збирають кору барбарису, оскільки в цей період в корі міститься найбільше корисних речовин.

Листя, коріння та кору заготовляють вибірково, щоб не знищувати запаси барбарису. При цьому рекомендується збирати ті рослини, котрі підлягають викорчовуванню або чищенню.

Плоди барбарису збирають, як правило, після повного дозрівання, бо зелені плоди рослини містять отруйні речовини. Потім їх сушать в сушарках або під навісом при температурі до 50 градусів. Сушену сировину запаковують в паперові або полотняні мішки та зберігають в ящиках в сухому місці. Максимальний термін зберігання сушених плодів та листя барбарису 3 роки.

Фармакологічні властивості барбарису звичайного

Рослина характеризується жовчогінною, протизапальною, знеболюючою, бактерицидною, кровоспинною, жаропонижуючою, спазмолітичною та протипухлинною властивостями. Відвар з коренів барбарису звичайного нормалізує відтік жовчі, знімає болі та допомагає при лікуванні запалень.

Відвар листя рослини звичайного вживають при захворюваннях жовчного міхура, печінки та жовчних проток, а також при різних формах гепатиту. Настій листя барбарису звичайного використовують для лікування жовтяниці, а відвар з кори – у випадку хронічного запалення підшлункової залози.

Відвар листя барбарису звичайного, та чай з сушених плодів призначають вагітним жінкам при блювоті. Приймають його також при порушеннях травлення, хронічних проносах, хапальних захворюваннях кишково-шлункового тракту, спазмах, виразці шлунка, дизентерії, кишково-шлункових кровотечах. Також відвар цієї рослини вживають при гарячкових станах, для лікування плевритів, пневмонії, та туберкульозу легень.

Речовини, які містяться в корінні барбарису, листі та корі, покращують роботу серця та зменшують кров’яний тиск. Настій і відвар листя, коренів, кори застосовують як сечогінний засіб при ниркових хворобах, захворюваннях сечового міхура, сечокам’яній хворобі, водянці тощо.

Плоди барбарису відварюють або маринують, бо свіжі ягоди мають досить кислі на смак. Сік ягід барбарису покращує апетит і має проносні властивості. Також сік з плодів цієї рослини є помічним при виразці дванадцятипалої кишки та шлунка, допомагає при геморої.

Зрілі плоди барбарису є ефективним засобом підвищення захисних властивостей організму у випадку радіоактивного опромінення. Плоди, сік плодів, та відвар з ягід, кори та листя використовується при лікуванні наркоманії та захворюваннях селезінки.

З відвару коренів можна приготувати ванночки та спринцювання при запаленнях та болях жіночих органів. Настій з кори та коріння застосовують для полоскання ротової порожнини при запаленні ясен. При дифтерії відвар барбарису слід вживати внутрішньо.

При екземі, запаленнях очей, та лікуванні ран роблять примочки та промивання відваром барбарису. Вживають барбарис звичайний внутрішньо, для примочок, компресів, розтирань при ревматизмі, артриті, спазмах м’язів, радикуліті, остеохондрозі, а також як знеболюючий та протизапальний засіб для лікування інших захворювань.

Відвар листя та кори барбарису: слід взяти столову ложку подрібнених частин рослини, залити склянкою окропу та кип’ятити 2-3 хвилини. Півгодини настояти, процідити та вживати по столовій ложці вживанням їжі.

Відвар коренів барбарису: звичайного (для зовнішнього застосування): 2 столові ложки подрібненого коріння залити двома склянками води, прокип’ятити 2 хвилини, годину настояти та відцідити. Застосовувати при вказаних вище захворюваннях.

Настій листя барбарису: столову ложку подрібненого листя залити склянкою горілки або 40-процентного спирту. Настоювати 5-7 днів у темному місці. Процідити та вживати по 20 крапель разом з водою тричі на день перед їжею для профілактики вище вказаних захворюваннях.

Барбарис звичайний протипоказано вживати при післяпологових та клімактеричних кровотечах. Не рекомендується вживати настоянку з барбарису під час вагітності. Не слід застосовувати барбарис звичайний при жовчнокам’яній хворобі, складній формі гепатиту, цирозі печінки та у випадку індивідуальної непереносимості. Дітям до 12 років вживати барбарис не бажано. Також слід пам’ятати, що зелені плоди барбарису звичайного містять отруйні речовини.

Коментарі закрито.