Амі велика – лікувальні властивості та застосування


Амі велика застосування Амі велика (Ammi majus) – трав’яниста дворічна лікарська рослина, яка належить до родини зонтичних (селерових). Стебло порожнисте, прямостояче, розгалужене, висотою до 100-120 см. Листя розсічене, складне перисте. Суцвіття амі великої представляє собою складний зонт. Квіти білого кольору, дрібні, двостатеві, 5-пелюсткові. Плід рослини — двосім’янка. Цвіте з липня по серпень, а плоди достигають з серпня по вересень.

Амі велика найбільш поширена в Середземномор’ї. Також іноді зустрічається на Півдні України, в Краснодарському краї та на Південному узбережжі Криму.

Заготівля та зберігання амі великої

Заготовляють плоди цієї рослини після їх достигання у вересні місяці. Їх підсушують на відкритому повітрі або під наметами, розсипавши плоди тонким шаром в 2-5 см на поверхні брезенту та періодично перегортаючи. Сухі плоди зберігають в добре провітрюваних сухих приміщеннях. Термін придатності висушених плодів при дотриманні умов зберігання складає 3-4 роки.

Хімічний склад та фармакологічні властивості амі великої

Плоди рослини містять фурокумарини, що належать до групи псоралену (бергаптен, мармезин, мармезинін, ізопімпінелін, ксантотоксин, ізоімператорин, імператорин) та до групи ангеліцину (ізобергаптен). В стеблі та листках амі великої містяться ті ж речовини, що й у її плодах, однак в меншій кількості.

Про цілющі властивості амі великої людям відомо з давніх часів. Ще в 13-му столітті араби готували з цієї рослини екстракти для лікування лейкодермії. Слід також зазначити, що використання амі великої обмежувалось через побічні ефекти у вигляді запалення нирок та печінки.

В нашій країні з насіння амі великої виготовляють препарат під назвою аміфурин, що характеризується відносно низькою токсичністю та відсутністю подразнюючих властивостей, без значної побічної дії на артеріальний тиск, ритм, частоту серцевих скорочень та дихання. В хімічний склад аміфурину входять ксантотоксин та фурокумарину бергаптен. Цей препарат має фотосенсибілізуючий ефект та низьку спазмолітичну активність, що дозволяє застосовувати його в комплексі з ультрафіолетовим опроміненням для лікування псоріазу, вітиліго, тотального полисіння. Слід зазначити, що для лікуванні полисіння аміфурин є більш ефективним ніж імпортний препарат меладинін. Більш високої ефективності під час лікування полисіння можна досягнути при комплексному застосуванні його з прополісом.

Застосування аміфурину для лікування захворювань

Аміфурин (Ammifurinum) це комплексні таблетки вагою по 0,02г, що містять 0,3% активної речовини. Для лікування полисіння та вітиліго назначають по 1 таблетці 3-4 рази на добу до вживання їжі, а також за годину до опромінення ультрафіолетом (УФО). Одночасно з прийомом препарату відповідні ділянки шкіри за годину до опромінення змащують розчином аміфурину. Спочатку тривалість опромінення складає 1-2 хвилини і поступово збільшується до 15-20 хвилин. Повний курс лікування зазвичай триває від 3 до 4 місяців і складається з кількох циклів, між якими робляться перерви тривалістю 2-3 тижні. На повний курс лікування необхідно 250-300 таблеток. Курс лікування дітей триває в 2-3 рази менше і залежить від віку дитини.

При лікуванні псоріазу слід приймати по одній таблетці за 2 години до опромінення із змащенням ураженої ділянки розчином аміфурину за годину до УФО. Для повного курсу лікування псоріазу аміфурином, який триває близько 1 року та складається з 40-80 опромінень, потрібно від 300 до 400 таблеток препарату.

Аміфурин заборонено застосовувати при захворюваннях крові, туберкульозі шкіри, а також хворобах нирок, печінки, центральної нервової та серцево-судинної систем. Дітям віком до 5 років аміфурин протипоказаний.

Коментарі закрито.